Интерактивные технологии в системе работы с детьми дошкольного возраста

Розвиток мовлення - це не лише збагачення словника, формування звукової, граматичної культури та удосконалення зв'язного мовлення. Насамперед, це - розвиток вміння спілкуватися. Тому ми вчимо дітей робити повідомлення, пояснювати, переконувати, доповнювати, домовлятися, хвалити, надихати, дискутувати, вітати, слухати інших, користуватися вербальними та невербальними (міміка, жести, рухи) засобами виразності.

Сьогодні основні методичні інновації пов`язані із застосуванням інтерактивних методів навчання. В основі даних інтерактивних підходів лежить діалог. Принцип діалогічного навчання покладено в основу особистісно-орієнтованої моделі взаємодії педагогів і дітей, який є органічним і життєво-необхідною умовою. На жаль, часто доводиться стикатися з тим, що навіть дітям, які добре говорять, часом буває важко підтримувати розмову у формі діалогу як з дорослими так із однолітками.

У контактах з іншими дітьми дитині значно важливіше висловитися самому, ніж слухати.

Для активізації спілкування велике значення має:

• новизна і цікавість дидактичного матеріалу, форм роботи;
• зміна мовних партнерів;
• створення комунікативних ситуацій.

Інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу дітям розвивати світогляд, логічно мислити, висловлюватися, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що діти шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями, приймають альтернативні рішення, формують свої власні ідеї та думки, навчаються співробітництву.

Актуальність інтерактивної освіти полягає в:

• швидкому залучення до активної діяльності;
• самостійному пошук рішення проблеми;
• безперервно діючими прямими та зворотними зв’язками між педагогом та дитиною;
• ефективністю досягнення мети навчання;
• педагога в ролі помічника, консультанта;
• виникнення міжособистісних відношень;
• спільній діяльності у режимі рівноправного спілкування.

Інтерактивне навчання спирається на наступні принципи:

• заняття - це спільна робота;
• немає місця критики особистості дитини;
• кожна дитина має право на власну думку;
• всі діти рівні, незалежно від фізіологічних особливостей, статусу, навичок.

Сутнісна особливість інтерактивних методів полягає в:

• перебуті дітей та дорослих в одному смисловому просторі;
• спільному зануренні в проблемне поле розв’язувального завдання;
• спільному входженні в близький емоційний стан, переживання співзвучних почуттів;
• узгодженості у виборі засобів і методів реалізації рішення задач.

Інтерактивні методи вирішують завдання:

• активне включення кожної дитини в процес засвоєння матеріалу;
• проявляти свою індивідуальність в навчальному процесі;
• виховувати лідерські якості, уміння працювати в команді;
• збагачувати соціальний досвід дітей шляхом переживання життєвих ситуацій;
• підвищувати пізнавальну мотивацію;
• комфортно почувати себе на заняттях.
• приймати на себе відповідальність за спільну і власну діяльність по досягненню результату.

Основними складовими інтерактивних занять є інтерактивні вправи та завдання. Важлива їх відмінність від звичайних в тому, що виконуючи їх діти не тільки і не стільки закріплюють вже вивчений матеріал, скільки вивчають новий.

В практичній роботі з дітьми можливо та необхідно реалізувати наступні інтерактивні методи:

1. Метод «Мікрофон»

Діти разом з вихователем утворюють коло та, передаючи одне одному імітований або іграшковий мікрофон, висловлюють свої думки на задану тему - запропоновані до розгляду питання чи проблеми. Висловлювання не обговорюються.

Правила:
- говорити лише тоді, коли отримуєш уявний мікрофон;

- говорити швидко і стисло;

- не оцінювати висловлювання товаришів

2. «Дебати»

Діти разом з вихователем утворюють коло та, передаючи один одному імітований або іграшковий мікрофон, висловлюють свої думки на задану тему - запропоновані до обговорення питання чи проблеми.

Висловлювання обговорюються: діти ставлять одне одному запитання, відповідають на них, шукаючи спосіб розв'язання проблеми.

3. «Удвох»

Діти утворюють робочі пари та виконують запропоноване завдання.

4. «Ланцюжок»

Діти утворюють робочі пари, обговорюють завдання та вносять свої пропозиції в імітований ланцюжок, або самі утворюють «ланцюжок дій», «потяг» тощо.

5. «Снігова куля»

Діти об'єднуються у малі групи і обговорюють проблемне питання, ситуацію або виконують спільне завдання, домовившись про чітку послідовність дій кожного члена групи.

6. «Синтез думок»

Діти об'єднуються у малі групи, виконують певне завдання, наприклад малюнок на аркуші паперу, та передають його в іншу групу, учасники якої доопрацьовують виконане завдання

7. «Коло ідей»

Кожний учасник або кожна група виконує однакове завдання - обдумує певне питання, а потім вносить свої пропозиції, ідеї тощо

8. «Асоціативна квітка»

Діти об'єднуються у кілька груп. На дошці закріплюють «середину» квітки з зображенням певного поняття. Кожна група добирає слова-асоціації, картинки-асоціації до цього поняття

Інтерактивні методи навчання краще активізують пізнавальну діяльність дітей, розвивають діалогічне мовлення, вміння творчо мислити. Спостерігається підвищення точності сприйняття, більш ефективно розвивається увага, діти навчаються жити.

Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної, позитивної взаємодії всіх учасників. Використовуючи інтерактивні методи навчання, треба намагатися створити такі умови, щоб дитина мала змогу обговорювати проблеми з іншими, ставити запитання, активно діяти, шукати, досліджувати.